ФОКУСОВАНЕ ГРУПОВЕ ІНТЕРВ’Ю З ТЕМИ «СУЧАСНЕ УЯВЛЕННЯ ПРО ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО»

Фахівці КЗ «Запорізький обласний центр соціально-психологічної допомоги» ЗОР провели міні-дослідження методом фокусованого інтерв’ю з теми «Сучасне уявлення про явище «домашнє насильство».

Від початку повномасштабного вторгнення рф на територію України  офіційна статистика домашнього насильства свідчить про зростання зареєстрованих випадків, а кількість незареєстрованих випадків є ще значно більшою та невідомою.

Отже,  метою нашого дослідження було ознайомитися з актуальним   уявленням та ставленням  до поняття «домашнього  насильства» серед військовослужбовців у часи повномасштабного вторгнення рф на територію України.

Під час групової дискусії виявлено, що військовослужбовці асоціюють «домашнє насильство» з такими проявами поведінки з боку агресора:

44% — побиття, 17% — образи, 17% —  агресія, 11% — приниження та 11% — знущання.

Отже, «домашнє насильство», на думку респондентів, — це переважно фізичне та психологічне насильство.

Серед першочергових причин виникнення такого явища як «домашнє насильство» військовослужбовці виділили: 67% — зловживання речовинами, 22% — спадковість та 11% —  потяг до самоствердження.  А відповідальним за виникнення явища «домашнього насильства» 78% респондентів визначили агресора та 22 % — постраждалого.

Отриманні результати дозволили сформувати такі ключові тези:

тема «домашнього насильства» для військовослужбовців не є першочерговою;

домашнє насильство асоціюється переважно з фізичним насильством та психологічним тиском;

проблематика домашнього насильства є актуальною і вимагає  продовження просвітницької діяльності у суспільстві;

у сучасному середовищі випадки домашнього насильства продовжують замовчуватися;

існує ілюзія та сподівання, що агресор та постраждалий зможуть відновити гармонійні стосунки;

зупинити таке явище як «домашнє насильство» можна шляхом регулярних інформаційно-просвітницьких заходів та консультаційних бесід;

відповідальність за скоєння насильства переважно належить агресору, проте насильство не може бути скоєно без попередніх поведінкових проявів постраждалої особи;

агресор та особа, що страждає від домашнього насильства, — зазвичай, «не впевнені в собі люди», тому обирають вступати у відносини один з одним та підтримувати їх.

Досить цікаво, що на думку респондентів найскладніше для постраждалої від домашнього насильства особи — подолати наслідки саме психологічного насильства.

Отже, військовослужбовці під час групової дискусії визнали актуальність теми «домашнього насильства» та продемонстрували  побоювання щодо недостатньо чітких уявлень про всебічність такого соціального явища як «домашнє насильство».

Фахівці нашого закладу планують і надалі продовжити співпрацю з військовослужбовцями у напрямку цієї теми.