Перший раз у перший клас – говоримо про адаптацію дітей і батьків

Вересень – це час, коли дитячі майданчики пустішають і для дітей починається нова пора – навчання у школі. Деякі батьки зітхають з полегшенням – бо школа привносить момент визначеності, а деякі починають перейматись та нервувати. Особливим початок вересня є у житті є для батьків первачків – адже, вступ до першого класу є відповідальним та неповторним – це ціла епоха у житті кожної особистості! Не дивно, що ми можемо неозброєним оком визначити батьків першокласників – вони, як ніхто, переймаються, щоб все склалось якнайкраще.  Про адаптацію до першого класу, про перехід до «шкільного режиму» поговоримо у цій статті. Прийнято вважати, що адаптація до навчання у першому класі триває близько 6-7 тижнів. Це не зовсім вірно. Сучасний погляд на адаптацію звучить наступним чином – це відповідність можливостей особистості і вимог навколишнього середовища. Тобто, адаптація триває постійно, по мірі того, як змінюється дитини і змінюються вимоги до неї. Про це варто пам’ятати.

 Ми пропонуємо список рекомендацій, які стануть у нагоді батькам першачків:

Ключовими маячками, за якими батьки мають змогу відстежити, як протікає процес адаптації у першачків є три основні моменти – це ставлення малюка до навчання, відносини з першою вчителькою та відносини у колективі. По-порядку про кожен аспект:

Сучасні українські діти йдуть до школи у 6-7 років і тенденція така, що віддають на навчання до першого класу переважно 6-річок – через брак місць у дитячих садках, багато батьків вважають, що їхня дитина вже готова до навчання – причини в кожного свої. Слід пам’ятати, що в 6-річному віці у малюків спостерігається криза, під час якої відбуваються стрімкі психофізіологічні зміни, і головним надбанням цієї кризи є те, що ми отримуємо школяра зі сформованою мотивацією до навчання. Тобто, під час протікання даної кризи у школі йде зміна головної діяльності – ігра замінюється на навчальну діяльність. Саме тому, уроки включають в себе ігрові моменти. Батькам варто відстежувати, чи подобається дитині навчання, як вона реагує на поставлені вимоги вчителя та поставлені завдання. Звісно, не буває ідеального розвитку сценарію, адже процес навчання складається з успіхів і невдач. Але ви маєте відстежувати загальний настрій дитини. Якщо у більшості випадків дитина проявляє бажання до навчання, зацікавлена у процесі – то процес адаптації відбувається успішно. Якщо ж ви маєте труднощі – варто з’ясувати причину та розібратись з нею. Можливо, дитина не розуміє певний тип завдань, їй потрібна допомога. Або ваш малюк занадто бурхливо реагує на невдачу у процесі навчання. Обов’язково необхідно знати, що відбувається для того, щоб проблема не погіршувалась.

Ні для кого не секрет, що перша вчителька – це постать, яка лишається у свідомості дитини назавжди. Є аксіома – що для малюка до 6 років найважливішими є батьки, з вступом до першого классу з’являється нова знакова фігура – перша вчителька. У підлітковому віці важливою знаковою фігурою стає одноліток. Що можуть зробити батьки, щоб стосунки з першою вчителькою стали для дитини теплими та важливими? Ви маєте рухатись з вчителем в одному напрямку, адже вчитель краще знає, як навчати вашого малюка. Тому показуйте дитині, що прислухаєтесь до вчителя ї його думка є для вас важливою і вимоги беззаперечними. Якщо ви маєте розбіжності у поглядах із вчителем – не показуйте цього при дитині. Не влаштовуйте конфліктних ситуацій у присутності дитини із вчителем. Якщо ви помічаєте, що дитина боїться вчителя – поговоріть з нею. Обговоріть цю ситуацію з вчителем.

Потрапляючи до школи ваша дитина опиняється у колективі серед інших дітей. Перший час вона придивляється та адаптується, шукає собі друга. Ваша задача – спостерігати та не втручатись. Прикрим є те, коли батьки вказують, з ким дитині спілкуватись, а з ким ні. Дайте можливість дитині самій будувати стосунки у колективі. Якщо ваша дитина має конфлікт – ми можете радити їй виходи з конфліктної ситуації, але не вирішувати її саму. Дуже часто буває, що батьки втручаються у дитячі сварки, сваряться один з одним і конфлікт погіршується та затягується. У дітей такого віку все відбувається дуже швидко і буває так, що діти вже примирились, а батьки так і перебувають у конфлікті.

Остання порада, яку б ми надали звучить так – головне, щоб ваш малюк був щасливим та усміхненим!

Можна сформулювати ще багато рекомендацій, але ми впевнені, що у кожній ситуації є свій власний рецепт, унікальний та неповторний. Ми бажаємо вам та вашим малюкам натхненного навчання та невтомної роботи над собою.

ШАНОВНІ БАТЬКИ! ЯКЩО В ВАС ВИНИКЛИ ПИТАННЯ ЧИ ПОТРЕБА У КОНСУЛЬТАЦІЇ,  МИ ЧЕКАЄМО НА ВАС!

Статтю підготувала практичний психолог Гречаник Марія Ігорівна